i_kava

имею подозрения, что систематичность во мне не приживается ни в какому виде.
даже витамины, которые надо было принимать два раза в день, на протяжении месяца, не могла осилить последние 7 дней.

а еще говорят, привычке надо 21 день, чтобы закрепиться. тьфу...

недавно дивилась фільм 96го року "Ransom" з Мел Гібсоном.
Так от що я хочу сказати. Натрапивши на фільм 90-х років, одразу помічаєш еволюцію яку пройшов, не побоюсь цього свова, глобальний кінематограф аж до наших часів. В фільмах 90х років злочинців мучать сумління і людські вагання їм також властиві. Це коли злочинець бореться між своїм поганим-що-в-ньому-є і добрим-що-в-ньому-є, але врешті-решт він же злочинець. А перед тим, як стрельнути в гуд-гая, він обов язково мусів із зброєю в руці провести пояснювальну роботу чому і навіщо він це робить.

Що ми бачимо зараз? Злочинці втратили свою передбачуваність і пуляють навіть в тих, хто їм сто років здався. Фільми нашпиговані цинічними діалогами, та позитивні герої більше змахують на поганих хлопців. Ну а як ще іще можна боротись із глобальним злом? ))))))))))))

є такі чоловіки, добрі. дуже добрі та безвідмовні. вони добрі по своїй природі. вони тебе підвозять навіть тоді, коли не повинні цього робити, вони тобі роблять послуги тоді, коли можуть цього не робити, вони хочуть з тобою бачитись майже завжди, вони завжди готові прийти на допомогу і бля бла бла!
в принципі, це непогано чи не так?
тільки є один маленький нюанс. і в мене завжди виникало питання.
от людина настільки до тебе уважна, і ти починаєш до цього звикати, і в цьому
купатись і насолоджуватись, і ловити себе на думці, що тобі настільки з цією людиною
добре, що можливо це щось...змахує на закоханність?
а потім...згадуєш..що цей придурок - просто добрий. по своїй природі.
і ти це, чи ни ти це - один хер, тільки в профіль. він просто добрий.

і так інколи хочеться сказати "та пішов ти на хер зі своїми добрими псячими очима!"

хоча...ну шо я злюсь.
сама на себе?
я ж знаю. ага.

Я хотела бы в него влюбиться вновь,
И вновь закрыть глаза на все былое.
Но мы ведь знаем, что по заказу через час
Нам принесут лишь только пиццу.

будь-яка система, побудована на підставі всеохоплюючого контролю, терпить поразку. рано чи пізно.
будь-які взаємовідносини, де один намагається контролювати другого, є руйнівними. в першу чергу, для того, хто контролює. в принципі, людина яка обираю для себе таку "політику партії", викликає жалість. тому що боїться вона, як ніхто інший.

"а вы знаете", - сказала я даже несколько гордо, - "ни разу в жизни не напивалась так......чтоб до беспамятства и так, чтоб с унитазом. всегда, ВСЕГДА контролировала происходящее". ха ха.

на столе красовалась большая бутылка бехеровки. разговор под A-ha.
а потом неудавшийся поход в клуб, прогулка городом, такси. какие-то еще "в гости". говорили, что я живо что-то обсуждала и даже покуривала кальян.

но ничего из этого я уже не помню. и если бы не надежный "тыл", период с 00.00 до 4 утра так бы и остался для меня загадкой.

варто відпустити гальма і прив язатись до людини,
і нарешті розслабитись та почати отримувати насолоду від спілкування,
як ця людина, блять!, має обов язково звалити не просто з цього міста,
а з цієї країни!


це вже не смішно.

дощ пробирає до кістки,
холод капає на мізки,
сірість свищить за вікном,
і вітер оповиє перед сном.

ми не можемо намагатись змінити напрямок, не змінюючи себе.
власне, змінити свою сутність можливо лише чудом. чудом усвідомлення, просвітлення, огиди до себе "старого" врешті решт. але чудеса трапляються, на жаль, не так часто.
я взагалі не дуже то вірю в чудесні перетворення.
хоча розумом, чого ж там придурюватись, вірити хочу дуже.

потому что, мой жизненный джипиэрэс
уже набрал много карт и мест,
и я на настроилась на волну
"куда хочу - туда иду"

або Кам янець крізь замкову щілину

В любви побеждает тот, кто первый разлюбил (с)